top of page

Не бійтеся ПТСР, бійтеся, що війна вас ніяк не змінить

Фото автора: Мирослава МирошникМирослава Мирошник

Який вибір ви зробили, коли настала війна? Як це відобразилось на вас? Яку правду ви дізналися про себе? Адже саме в кризах ми справжні, без соціальних надбудов того, якими б хотіли бути. У кризах працює лише те, що є насправді у нас. У стабільності людина прагне бути прийнятим у суспільстві, і якщо суспільство заохочує, наприклад, здоровий образ життя, то людина всіма силами змушує себе слідувати цьому, і іноді це входить у звичку, і вважається способом життя. У кризу в людей відключаються ці зв'язки й вони більше звертають увагу на себе, сила волі, яка формувала соціальну особистість, вже не така сильна.

І тоді ми можемо побачити правду, ким ми є насправді!


І дуже важливо побачити, що є усередині. Яка там правда, який вибір. На що ми заплющували очі так довго.


Що потрібно побачити, щоб мати можливість дійсно зрости, а не вдавати, що ми виросли. Це все можна розглянути лише у кризі. Тому, що змивається, то ким ми хочемо здаватися.

Тому варто уважно вдивитись в себе, навіть якщо це не приємно.



Який вибір ви зробили, коли настала війна?

Бігли, завмерли чи атакували? Це три базові моделі поведінки добре показують де ви зараз і чому все так як є. Жодна з моделей ні хороша, ні погана, це просто вибір. Вибір та його наслідки. І ви зараз у цих наслідках, і якщо вам погано, це означає, що ви не бачите вибору чи він вам не підходить. Тому подумаємо, що ви обрали?


Як війна відобразилося у вас?


Де ви зараз, що відчуваєте, які думки? Як війна відобразилася не просто на житті, а всередині вас? Ви залучені й не можете нічого робити та думати ні про що інше? Чи ігноруєте та живете звичайним життям?


Яку правду ви дізналися про себе?


Ми завжди розповідаємо собі історії про себе, щоб краще зрозуміти себе чи переконати себе у чомусь. Ми так мало знаємо про себе і приховуємо правду дуже ретельно, здебільшого тому, що соромно. У кризових ситуаціях збиваються психологічні захисти психіки, і ми можемо побачити те, що від себе приховували. І це може бути неприємно, але це цілюще знання. Тільки бачачи правду про себе, ми можемо вирости.


Дуже багато психотерапевтів бояться ПТСР. Всі навколо гасають з ним як списаною торбою. На мій скромний погляд боятися треба того, що війна ніяк нас не змінить. Боятися потрібно того, що перестанемо бачити реальність реальною та закриємось у своєму затишному світку, де все зрозуміло та правильно.

Ми або встаємо і з широко розплющеними очима зустрічаємо правду, або душа занурюється в забуття. У забутті добре, але там немає реальності, там немає життя. Не бійтеся ПТСР, не бійтеся потрясінь, бійтеся забуття та втрати життя. Рефлексуйте те, що з вами відбувається, давайте бути всьому, що є всередині вас!


Comments


bottom of page