top of page
  • Фото автораМирослава Мирошник

Ціль "полюбити себе" токсична чи ні?



Ціль "полюбити себе" така ж токсична, як будь-яка ціль, що повернута на зміну себе. Гірше за це тільки ідея як звучить так: "мені треба навчитися приймати себе"... Що це означає? Ніхто не знає, таке примарне формування, що під нього можна поставити будь-що. І продати задорого.


Я займаюся психотерапією десь років десять, досліджую себе та інших. І не бачила ні разу, щоб ця ідея приносила хоча б якісь корисні плоди для людини, крім шаленого погляду та тривожності, що вона недостатньо якась.


Чому так?


Тому, що всі ці ідії про "полюби себе" та "прийми себе", це ж звучить як педпідставна доебка до себе, яка не може бути реалізована один раз назавжди.


Ну не можна проснутися вранці прийняти рішення любити себе і все, програма загружена, тепер ви любите себе.

Це акт вибору, що треба робити кожну хвилину. А ми живемо в суспільстві, що змушує нас вибирати не себе. Це нормально.


Також.


Я не думаю, що ми можемо НАВЧИТИСЯ полюбити себе чи приймати себе, це неможливо.


Ми можемо ОТРИМАТИ це як досвід, який формується у контакті з іншими.


А не як вивчення нової програми.


Це перше і друге.


А третє.


Нема ніякої сильної різниці любите ви себе чи ні!


Питання, як ви ставитеся до своїх станів та відчуттів? Що ви робите з собою, коли ви себе не любите?


Наприклад, я зараз себе не люблю, і що?

Це щось міняє у моєму житті? Та ні.

Це міняє мої плани на день? Ні...


Це те, що зараз. Але це не те, що буде через 15 хвилин.


Почуття це хвилі, вони приходять і уходять, повідомляючи нам про щось важливе про нашу взаємодію зі середою.


На це треба привернути увагу? Так!

Але це треба відпустити, жити далі с цим.


Це усього лише почуття. І вони постійно змінюється, і треба багато зусиль, щоб тримати їх.


Саме цим займаються люди, коли хочуть себе любити та прийняти. Витрачають всі сили на затримання якихось відчуттів, а коли їх гублять, що нормально, то страждають, що вони недостатньо себе приймали значить. І що далі? Зниження самооцінки, подавлений стан.


В цьому питанні, краще що можна зробити, це від'їбатись від себе. Любиш добре, ненавидиш добре, це все пройде. Сиди і дивись на зміни.

Це дає змогу розслабитися. І не думати, що з вами щось не так і треба щось робити.


Далі ще гуще...


Я взагалі не думаю, що з людиною треба щось робити. Більш того, моя робота побудована на тому, що людина взагалі не може нічого в собі змінити зусиллям волі.


Ви дихайте там!


Людина завжди змінюється, і те, що я роблю показую цей процес самій людині. Це як розширення гардеробу у шавці. Тобі здавалося, до в тебе нема чого одягнути, а ми відкриваємо шафу і опа, та подивись скільки суконь! І людина така, оба, реально багато. І потім людина вже не ходить весь час тільки в одній, а ходить у тому, що їй зараз хочеться.


І інколи вона надягає щось "отвратительноє", типу ненависті до себе. І нехай. Людина має на це право! Це не погано. Це нормальний хід життя.


Дозвольте собі бути тими, хто ви є.

Comments


bottom of page